Реклама

    Куди ми збираємося йти?

    «Вибори пройшли. Суспільство зробило свій вибір». Громадські організації тішаться своєю силою, під впливом якої суспільство робило свій вибір. Це під впливом «сили» громади демократичні сили потерпіли поразку на виборах? Це під впливом громади і далі влада очолює всі ключові позиції законодавчого органу суспільства?

    Один високий чиновник стверджував, що в демократичній Америці партія, яка прийшла до влади, обіймає ключові позиції. Але ж в демократичних країнах спочатку на базі певних загальнолюдських цінностей формується партія, а по тому вона, отримавши на виборах підтримку суспільства, приходить до влади, тобто, отримує можливість реалізувати свій проект добробуту суспільства. Ми ж, постсовєцьке населення, байдуже спостерігали, як влада, основна цінність для якої - владарювання, доступ до ексклюзивного добробуту, - безперешкодно (з боку НДО) використовуючи адмінресурс (наші з вами неотримані послуги, зарплати, пенсії), по-ягнячому (вовк в шкурі вівці) переконувала населення (та й громаду також) у своїх батьківських почуттях, як експлуатувала загальноцінністні дефініції задля переконання, що сучасний козел на капусту ну просто алергію має. Що в тих, постсовєцьких країнах, де заборонили партійцям (ідея комуни, комунізму - прадавня, до совєцько-більшовицької жодного відношення не має, тому називати ту партію комуністичною не буду, то була партія влади) обіймати державні посади, народ дурніший за нас?

    Ми ж, як завжди, ідемо “своїм шляхом” - дозволяємо владі, яка і так панувала майже століття, безсовісно, на очах громади (наших з вами, доречі), знову оформитися в партію (назва не має значення - комуністична, олігархічна, номенклатурна, ненажерців...) і пропонувати ділити - ні, не портфелі - майбутнє народу. Чому Перший Форум відбувся в лютому 2001 року, а не 2000? Що дає нам право вихвалятися? Чи не чесніше перед самими собою було би зізнатися, що суспільство під проводом (або під хропіння) громадських організацій вкотре потерпіло поразку, проаналізувати її причини та й нарешті визначити куди ми збираємося йти (хотіла сказати - вести людей, але згадала статистику: за даними Інституту соціології ПАН України, сьогодні лише 2,4% опитаних в країні довіряють міністрам, 3,9% - народним депутатам, 2,7% - главам обладміністрацій, 1.2% - лідерам політичних партій, а про громадські організації - жодного слова. Це про силу). На мою думку, ми раз за разом повторюємо помилку: розробляємо тактику розвитку суспільства за відсутності стратегії (“інструменти та технології, а не цілі... Важливий процес усвідомлення бажаного майбутнього” - О.Пасхавер). Вважається, що наша модель розвитку - громадянське суспільство (що ми нібито вже будуємо) - але ми маємо лише дефініцію поняття, якою маніпулюємо, часто не до кінця розуміючи що ж це таке. Як же можна розбудовувати те, що не усвідомлюєш?Відсутність чіткої моделі суспільства сьогодні може стати проблемою майбутнього - не треба доводити різницю між стихійними і бажаними (прогнозованими, планованими) процесами. Збираючись “аналізувати позитиви і негативи розвитку громадянського суспільства в Україні, проблеми його співвідношення з владою, а також перспективи вироблення суспільного діалогу, аби більш ефективно впливати на вирішення державних справ”, не завадило б визначитись хоча би з глоссарієм.

    Вважаю, що громадські організації на цих виборах яскраво продемонстрували свою слабкість: саме некомпетентність, несконсолідованість, нескоординованість, відсутність механізмів представлення у суспільстві позицій громади, відсутність позиціонування, спричинили саме такі результати виборів: козел знову охороняє городину. Так, громада і народ готові бути активними, готові “хотіти” - саме це показали вибори, і тільки це може тішити. І на Форумі треба насамперед ставити питання “формування доктрини: яким має бути обличчя України” (В.Ющенко), стратегії розвитку суспільства. Якщо ми збираємося будувати ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, насамперед, треба поставити задачу долучення до процесу народу, розвернувши зміст цієї дефініції, “спровокувавши суспільні дискусії”(В.Ю.) (“демократія - це дискусія”), довівши, що громадянське суспільство - це система, в якій не громадяни існують для влади, а влада - для громадян.

    Що ж до ідеї функціонування Громадського Парламенту (я би все ж таки назвала його не гро-мадським, а громадянським - активна позиція в суспільстві перетворює пересічну людину на громадянина, і лише громадянин здатен працювати на розвиток громади і всього суспільства). Необхідність консолідації, координації громадських організацій з метою впливу на політику розвитку суспільства як один з необхідних кроків на шляху до громадянського суспільства - є нагальною. “Примара никає по Україні - примара громадянського суспільства”. Доречі, ідея Громадянського Парламенту була зачеплена і на круглому столі “Стратегічні пріоритети управління розвитком України”, що 11 березня 2002р. проводила корпорація соціального проектування під проводом Івана Васюника, за участі В.Ющенка, Б.Тарасюка, М.Жулинського, Я.Яцківа, М.Поповича, О.Олійника ( в числі 14 регіональних лідерів ГО і авторка).

    Не впевнена чи й цього разу виявимося “гідними” брати участь в заходах, що відповідають місії нашої молодої організації - розбудові громадянського суспільства. На жаль, наша організація не була запрошена до участі у Першому Форумі і ми не отримали навіть резолюцію, про яку йдеться в інформаційному повідомленні (може, зазначені мною проблеми вже поставлено і розв`язано). Так, ми зареєстровані лише 1 рік тому, але тривалість існування не визначає активність: є організації, що існують роками без всякого для суспільства зиску. В Харківській області майже 3 тисячі громадських організацій. Саме завдяки “силі” і “нєдрєманному” оку більшості цих, так званих, “неДЕРЖАВНИХ” організацій влада змогли у нас на виборах цілком використати адмінресурс? І якщо вважати, що громадські організації показали на виборах свою силу, тобто результати виборів - результат впливу і сили громадських організацій, то ганьба нам, що якщо і знали, то не зуміли розказати. Робимо висновки!

    І навіть якщо не доведеться взяти участь в роботі Форуму, впевнена, що В‘ячеслав Азаров (автор книги “Взросление нации”), Ігор Камінник (організація підтримки громадських ініціатив “Ковчег”), Арсеній Анциперов (Буковинська партнерська агенція), Валентина Сазонова (“Мир. Краса. Культура”) та інші громадські діячі - візьмуть активну участь в матеріалізації цієї “примари”.

    І ще. Цікаво чим керувалися засновники майбутнього Громадського Парламенту, коли проводили відбір (натомість обрання) майбутніх парламентарів? А коли вводили дискримінаційні умови участі для громадських організацій віддалених від столиці провінцій - таких, як Харків, Львів, Ужгород, Краматорськ, які за проїзд до “віче” мусять заплатити більше 100 грн., місцеві ж - нічого? Правда, можна й пішки прийти. Що там ті 500 кілометрів?..

    Шаную,
    Тамара Трацевич,
    голова Ради Центру Прав Людини
    “Древо життя” (Харків)

    новости казахстан
  • Авто
  • Бизнес/Финансы
  • Интернет
  • Компьютеры/IT
  • Медицина/Здоровье
  • Наука/Образование
  • Общество
  • Отдых/Культура
  • Промышленность
  • Религия
  • События/Проишествия
  • Техника/Связь