Бути слухняним – це загалом непогано. Та не на книжковому ринку України, коли йдеться про діяльність бізнесових структур і книжкових порталів. Є категорія торговельних мереж, які вперто й цілеспрямовано не розраховуються з українськими видавцями. Є українські видавці, які вперто й цілеспрямовано віддають і далі свої книги тим самим мережам і потім вперто й цілеспрямовано скаржаться, що їм не платять грошей. Якщо взяти нинішню ситуацію і переграти її, змінивши статус бізнесових структур відповідно до реального характеру їхньої діяльності, то картина постає кумедна: благодійна організація видавництво Х дарує книги мережі У (хоча наївно вірить, що книги воно таки продає), яка, у свою чергу, продає подаровані книги або ділить їх навпіл з мережею Z. Ну й прибуток потім – також навпіл… Тільки «мороз вмикається», коли видавець заявляє, що час розплати настав.
А якщо конкретно, без іксів та ігреків – візьмімо дистриб’юторську компанію «Самміт-книга». З українськими видавцями ця мережа не розраховується, проте водночас активно підтримує мережу «Емпік», яка також не платить українським видавцям. Напевне, то польські інвестиції винні, бо чому ті інвестиції мають про українських видавців думати, вони ж польські? Проте якщо відверто хамське поводження цих мереж уже нині й не дивує нікого, то яку ж тоді громадянську позицію має, наприклад, український оптовик із Дрогобича пан Яворський? Теж «ненашенську», але інакшу, бо інвестиції там не польські, а наші – українські, адже за рахунок українських видавців він кредитується. І чому українські письменники охоче беруть участь у заходах, організованих тими, хто не платить українським видавцям. Якась вибіркова духовність, фрагментарна. Знаючи, що порядність тої ж мережі «Емпік» нижча за мінімальний рівень, українські письменники могли би сказати своє слово.
Видавництво «Грані-Т» припинило співпрацю з «Емпіком», припинило постачати книги панові Яворському і ось стало на порозі припинення співпраці з «Саммітом». Тому, повертаючись до слів Сергія Руденка, зараховуємо себе до «винятку в кілька осіб». Але регулярно відвідуючи «Буквоїда», ми щиро дивуємося, що там висить книжковий рейтинг «Емпіка»! Чому лунають докори видавцям про непослідовну позицію, а власна непослідовність уже чимось виправдана? Якщо «Емпік» витирає ноги об українських видавців, то чому на центральному українському книжковому порталі (їх же й так мізер) висить рейтинг «Емпіка»? І простежте, скільки в тому рейтингу книг наших видавців. Тим паче, ці рейтинги – справді примарні, бо ми відверто заявляємо, що за 1,5 року роботи з «Емпіком» ми не отримали жодного звіту про продажі. Звідки тоді беруться рейтинги, якщо мережа не має елементарних рядових звітів?
За приклад ми ставимо книгарню «Є», де бережно поводяться з книгами, роблять помірні націнки, вчасно розраховуються з видавцями, проводяться презентації, круглі столи. Місяць тому ми почали працювати ще з мережею «Читай-город» і дуже сподіваємось, що не поставимо за кілька місяців її в один ряд із «Саммітом» чи «Емпіком».
Учасникам ринку треба визначитися зі своєю позицією, а не намагатись балансувати серед непорядних партнерів, боячись їх образити та прагнучи бути для всіх хорошими. І починати треба з себе. Ми з себе й почали. Почніть і Ви, шановні суб’єкти книжкового ринку України. Тоді ринок у нас справді буде, і нам не доведеться вживати щодо нього слово «міф» у значенні «фікції».
А якщо то зробити заскладно, то ми звернемося до пана Олександра Афоніна з проханням підготувати пропозицію в профільний комітет Верховної Ради про внесення змін у закон про юридичний статус суб’єктів підприємницької діяльності та зареєструвати книготорговців і дистриб’юторів як благодійні фонди. Тоді вони (як-от «Самміт» чи «Емпік») будуть отримувати книги від видавництв не для продажів, а для благодійної діяльності, і платити за ці книги не буде необхідності, до того ж – на законних підставах. А перелік таких книжкових благодійників ми панові Афоніну радо надамо!

Ірина ЯРОВА
Комерційний директор видавництва «Грані-Т»

Хтось бачить мету свого існування у невпинному служінні Богу та допомозі людям ставати на праведний шлях. А комусь достатньо просто сумлінно працювати електриком і дбати про виховання своїх дітей. Якщо людина живе з певною метою, має свої мрії і впевнено прямує до їх виконання, то їй живеться весело та цікаво. Вона відчуває кожну хвилину свого життя, цінує її і ефективно використовує.
Така ж закономірність прослідковуються і у будь-якої організації – чим чіткіша і конкретніша мета, тим ефективнішою буде її реалізація. Підприємство, що виписало свою місію та завдання, досягне значно вищих результатів, ніж те, що має за мету стандартне «отримання прибутку» у шаблонному статуті, затвердженому «для галочки», як проста формальність.
Ця закономірність спрацьовує і на національному рівні. Держави, що прописали мету свого існування, мають найбільший рівень розвитку. Наприклад, така країна, як Швейцарія, записала мету свого існування у свій основний закон – Конституцію. І там же визначила критерії досягнення своєї мети – конкретні вимірювані показники. Чи не є ця держава прикладом для інших країн світу?
У Кіровоградській області пів-року тому «відновила роботу» рада з питань молодіжної політики при облдержадміністрації. Її склад не оновлювався вже кілька років, а збиралась вона попереднім складом лише одного разу – коли її створили. Судячи зі всього, переформатована рада повторює долю своїх попередників, адже із затвердженого графіку роботи не виконано досі жодного пункту, і не відбулось більше жодної зустрічі.
До порядку денного її першого засідання було внесено два питання: про обговорення обласної цільової соціальної програми «Молодь Кіровоградщини» на 2010-2015 роки, та про обговорення проекту Конституції Президента України (Ющенка). Питання, на перший погляд, абсолютно не пов’язані, про що, я переконаний, думали і вважали самі організатори даного засідання. Та це лише на перший погляд.
Програма, начебто, дуже гарна, правильна, потрібна…. Але вже в самому тексті непомітно закрались положення, які роблять її необов’язковою для виконання. Точніше – для ефективного виконання. Візьмемо для прикладу показники її реалізації. Виконання завдання «Створення умов для інтелектуального самовдосконалення молоді, творчого розвитку особистості» пропонується вимірювати показником «кількість заходів до забезпечення розвитку творчої ініціативи молоді». Чи залежить інтелектуальне самовдосконалення та розвиток творчої ініціативи від кількості якихось заходів? Ні. Такий показник можна застосовувати, якщо на виході ми хочемо отримати не нових нобелівських лауреатів, відомих та визнаних митців чи призерів різноманітних олімпіад, фестивалів, конкурсів, які б принесли користь і області, і всій державі в цілому, а паперовий звіт «про виконання програми», в якому буде вказана величезна кількість різноманітних (і, напевне, безглуздих) «заходів». Якщо ж нам дійсно буде пріоритетом перше, то логічно, що показниками мають бути:
• Покращення успішності навчання серед молоді, що відвідують заходи
• Зростання кількості призерів олімпіад
• Збільшення творчого доробку молодих митців, кількості виданих книг, опублікованих статей, записаних синглів та музичних альбомів, написаних картин та влаштованих виставок тощо.
• Перемоги молоді на різного рівня мистецьких конкурсах та фестивалях
Для того, аби вимірювати ефективність виконання завдання «Утвердження патріотизму, духовності, моральності та формування загальнолюдських цінностей» доцільно було би регулярно проводити відповідні соціологічні дослідження, постійно відслідковувати рівень підліткової злочинності, кількість зареєстрованих членів патріотичних організацій, кількість віруючих серед молоді тощо. Те саме стосується і інших завдань: «Пропаганда та формування здорового способу життя», «Створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді» «Надання підтримки молодіжним і дитячим громадським організаціям» і т.д. В основі підрахунків якості виконання програми необхідно використовувати науковий підхід – «кореляційний аналіз» (цікаво, чи знає про нього чиновницька «проффесура»?). І це буде дійсно системний підхід. Так ми зможемо по справжньому оцінювати ефективність заходів, здійснювати роботу над помилками і вдосконалюватись. Так можна задіювати і інші структури органів влади (наприклад – управління внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю – в рамках проведення соціологічних досліджень; управління статистики, науково-експертні установи – для визначення результатів виконання програми) для роботи на спільний результат. Так державний організм зможе стати єдиним.
Будь-який міжнародний фонд чи інша донорська організація, при проведенні конкурсів проектів та наданні безповоротної фінансової допомоги на їх реалізацію, у своїх умовах конкурсу вимагає, аби результати виконання проектів були конкретними і вимірюваними, та, що найголовніше, відповідали меті програми. Інакше гроші не виділяються. Державні ж структури на такі «дрібниці» чомусь не звертають уваги. У них інша мета – «засвоювати» бюджетні кошти.
Чиновники виправдовувались, мовляв, це – державні стандарти, не ми їх встановлюємо… але навіщо рівнятись на структуру, яка апріорі є неефективною, і робити дії, які завідомо не принесуть бажаних результатів? Якщо всі підуть у прірву стрибати, то і Ви, шановні начальники, підете?…
Які ж недоліки помітили більшість лідерів «активних» молодіжних організацій, включених до складу ради? Лише недостатність фінансування. Але навіщо їм це фінансування? Що корисного вони роблять, і як визначають «корисність» та ефективність власних заходів?
Наприклад, така організація, як молодіжний гендерний центр «Коло» за кошти управління випустила листівку «Стоп сексизму», в якій розповідалось про негативний бік використання рекламістами соціальних стереотипів. Вона досить гарна в плані дизайну та естетичного вигляду, однак викликає ряд питань. Хто є цільовою групою, для якої призначена згадана інформація? Хто отримав ці листівки? Напевне – члени молодіжних організацій та активне студентство. А який результат? Вони змусять рекламістів не використовувати в рекламі сексизмів? Ні, адже рекламісти цих листівок навіть не отримували. Вони напишуть законопроект, який забороняє сексизми? Ні, адже студенти не є суб’єктами законодавчої ініціативи, і 99% з них не мають доступу до депутатів, урядовців чи Президента, які б змогли зробити такий крок. Можливо, їх так обурить інформація з листівки, що вони зроблять акцію біля Верховної Ради або організують Всеукраїнську кампанію з метою привернути увагу до цієї проблеми? Ні, адже листівка до цього не спонукає… то з якою метою вона була виготовлена? Скажу навіть більше – листівка викликає позитивне ставлення до сексизму як явища, адже над нею не працювали професійні соціальні психологи, тому навіть та незначна кількість студентів, що отримає листівки, сприйме їх виключно як «прикол» та «стьоб».
Відсутність професійного підходу до реалізації молодіжної політики зачасту може не лише не принести користі, але і нашкодити, як у випадку з акціями проти куріння. Адже найчастіше (в даному випадку я говорю не про Кіровоградське управління, які в цьому плані значно прогресивніші) державні структури фінансують акції-обміни цигарок на яблука чи цукерки. Психологічно ж такий захід заохочує молодь до куріння і дискримінує не-курців (адже той, хто курить – отримує «винагороду» - цукерку або яблуко, фактично за те, що він курить). Складається враження, що діяльність даного управління, як, власне, і решти органів державної влади, спрямована не на досягнення конкретного результату, а на «засвоєння» (або просто – «дерибан») бюджетних коштів.
Ось так, непомітно, ми дістались і до другого питання «порядку денного» - «про обговорення проекту Конституції Президента України». У чому ж взаємозв’язок двох питань однієї зустрічі? Та в тому ж, що всі вони, на справді, робились і робляться «для галочки». І програма «Молодь Кіровоградщини», і проект Конституції, і рада з питань молодіжної політики, і сама зустріч.
Ми вже всі знаємо про результат «обговорення проекту Конституції» – немає жодного результату. Аналогічною є ситуація і з іншими пунктами: програма – не затверджена, бюджет – не прийнято, рада – не працює, зустріч – профанація…
Нас, простих громадян України, хочуть спонукати на обговорення питань, які, за великим рахунком, є несуттєвими. Адже для нас немає жодної різниці, скільки коштів виділено на фінансування державної програми, якщо ці кошти будуть використані не за призначенням. Нам має бути абсолютно байдуже, які повноваження має Президент, а які – Прем’єр-міністр, якщо жоден з них не звітується перед нами і не відповідає за свою діяльність. Нас не повинно турбувати, скільки палат матиме Верховна Рада, якщо депутати, отримавши свої мандати, займатимуться своєю звичною справою – паразитуванням на нас з вами. Нам все одно, як називається адміністративно-територіальна одиниця – край чи область, якщо ми не знаємо, яка мета нашої держави, і що на справді повинне робити її керівництво.
Довго так тривати не може. Або ми змінимо цю систему, або ми зникнемо із карти світу. Я – за перший варіант! Хто зі мною?

Дмитро Сінченко, УНФІР

12,6% респондентів назвали «найбільш студентським» міністром Івана Вакарчука, який перебував на посаді з 2007-го по 2010. З-поміж основних позитивних зрушень в освіті за часів його керівництва опитані назвали відновлення справедливості у «гострих» питаннях курсу історії України та ефективну українізацію освіти.
Василь Кремень, який обіймав посаду міністра освіти й науки України з 1999 по 2005 роки, отримав підтримку 21,8% опитаних. Позитивними моментами діяльності міністра Кременя стали введення 12-бальної системи оцінювання знань у школах та активна підготовка вищої освіти до приєднання до Болонського процесу, а також початок експериментів із упровадження зовнішнього незалежного оцінювання школярів (ЗНО).
Нарешті 45,6% респондентів опитування членів громадських об’єднань та студентських органів самоврядування назвали найкращим міністром Станіслава Ніколаєнка, котрий керував МОН з початку 2005-го до кінця 2007-го року.
Найвизначнішими досягненнями Ніколаєнка стали підписання Болонської декларації, створення Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві освіти й науки України, запровадження державної програми упорядкування студентських гуртожитків, зріст фінансування освіти тощо.
«Результат дослідження є закономірним, – коментує підсумки опитування Олексій Кузьменко, голова МГО «Молодіжний центр політики та інформації». – Станіслав Ніколаєнко підтримав створення студентської ради як консультативно-дорадчого органу при МОН, та підписав Болонську декларацію, що стало неабияким кроком уперед. Ніколаєнко також став ініціатором багатьох державних освітянських програм, як-то, «Шкільний автобус», «Наука в університетах», «Школа майбутнього» та ін. Його “перше місце» цілком заслужене.
Близько 20% опитаних назвали інших людей, не визначилися з відповіддю або ж не захотіли відповідати. Було опитано 250 людей віком від 16 до 29 років, похибка знаходиться в межах 1,5%.

Прес-служба МЦПІ

Свято пройшло душевно, по-родинному. Дівчата зразкового вокального ансамблю «Юність», які навчаються у Князегригорівській загальноосвітній школі району, подарували кілька своїх виступів, особливо причарувавши присутніх піснею «Стретіння». Те саме зробили з глядачами маленькі танцюристи колективів «Мозаїка» та «Фонтан».
Втім, справжньою зіркою й одночасно головним претендентом на перемогу у номінації «Твір на тему «Якщо я стану Президентом» Всеукраїнського конкурсу «Маленький українець» в Херсонській області став 10-річний учень Великолепетиської школи №2 Владислав Сорокін. Впевнено вийшовши на сцену, маленький поет, який навчається у 4-му класі, напам’ять прочитав власну філософську поему про те, яким має бути президент України. Глибиною бачення проблем сьогодення та чіткістю поетичної форми він вразив кожного з присутніх, напевне, на все життя.
Пересвідчитись в цьому можна переглянувши відео-звіт заходу за цим посиланням:
http://www.youtube.com/watch?v=lNeDqnhcdMM
Також під час заходу за перемогу у одній з чотирьох номінацій першого (шкільного) етапу конкурсу отримали нагороди 70 учнів з 8-ми шкіл району. Окрім цього, були названі 18 переможців, які представлятимуть Великолепетиський район на обласному фіналі конкурсу, який згодом відбудеться у Херсоні.
Отже, переможцями Великолепетиського районного етапу Всеукраїнського конкурсу «Маленький українець».у Херсонській області стали:
у номінації «Твір «Якщо я стану Президентом?»» Владислав Сорокін (Великолепетиська ЗОШ №2), Світлана Римкутє (Рубанівська ЗОШ №1), Владислав Вольський та Аліна Табота (Великолепетиська ЗОШ №1);
у номінації «Малюнок «Майбутнє України очима дітей»» Анатолій Крочак (Малолепетиська ЗОШ); Андрій Толовиря (Великолепетиська ЗОШ №1); Ілона Медведєва (Катеринівська ЗОШ І-ІІ ступенів) та Єлизавета Якубенко (Рубанівська ЗОШ №1)
у номінації «Родовідне дерево» Владислав Красюк (Рубанівська ЗОШ №2), Тетяна Красюк (Рубанівська ЗОШ №2), Сергій Мітяєв (Князегригорівська ЗОШ), Марина Сапронова (Рубанівська ЗОШ №2), Євген Левицький (Рубанівська ЗОШ №2); Дмитро Пізик (Князегригорівська ЗОШ);
у номінації «Вечір родинного віншування» Інна Міщанин (Князегригорівська ЗОШ), Марія Линець (Малолепетиська ЗОШ), Раїса Крочак (Малолепетиська ЗОШ), Юлія Домбровська (Великолепетиська ЗОШ №1).

Для довідки:
Всеукраїнський конкурс «Маленький українець» в Херсонській області триває з жовтня 2009 року. На сьогодні в ньому взяли участь близько 6 тисяч школярів з майже 300 шкіл всіх районів області. У Великолепетиському районі в конкурсі взяли участь 253 учня з 8 шкіл району. Перший районний фінал конкурсу відбувся 28 січня 2010 року у Великій Олександрівці за участі 600 чоловік. Головою організаційного комітету конкурсу в Херсонській області є підприємець Костянтин Мєшков. Метою конкурсу є виховання національної гідності, особистої самоповаги, створення умов для розвитку талантів та здібностей дитини.

За інформацією прес-служби Оргкомітету конкурсу “Маленький українець”

- Чому ви вирішили стати одним із співзасновників Молодіжного Центру політики та інформації?
- Тому що незадовго до створення МЦПІ на підсвідомому рівні я прагнув бути учасником великих суспільних перетворень. Втім про громадську діяльність, а тим паче політику, чув виключно випадково. Душа моя прагнула суспільно-політичної діяльності, як справжній учень прагне зустрічі з черговим улюбленим уроком. В ті дні я познайомився з Петром Щербиною, молодшим за мене на 4 роки, душа якого, напевно, прагнула на той час того ж, що і моя. Знайомство нас і наших внутрішніх прагнень й призвели до виникнення такої чудової організації, як МЦПІ.

- Чи вплинула громадська діяльність в МЦПІ на ваш життєвий та професійний досвід?
- Буду щирим: більше на мій досвід вплинуло спілкування та робота з першим президентом МЦПІ Петром Щербиною. Він дав мені перші теоретичні знання та постійно гнав до практики, яка в решті-решт мене розігнала та привела до дійсно великих успіхів.

- Чи варто молоді перед великими життєвими проектами намагатися реалізувати себе у молодіжній політиці?
- Для переважної частини молоді великими життєвими проектами є ланцюг з успішного виконання побутово-фізіологічних обрядів протягом відміряного їм на землі віку. Той, хто сенсом свого існування на землі бачить не машину, квартиру, дружину, дитину, пристойну зарплатню за важку чи легку роботу, а вплив на історію, на моє переконання має зануритись до активної молодіжної політики ще на етапі становлення власної особистості.
З часом молодіжна політика має перетворитись на політику дорослу, й дати основу з накопиченого досвіду для здійснення великого життєвого проекту. Втім, головне реально мати такий проект й дуже хотіти втілити його у життя, як би нереально це не здавалось.

- Над чим ви працюєте зараз?
- Над тим, чим і завжди упродовж останньої третини власного життя – шукаю у реальній роботі, яка приносить гроші та задоволення, секрет побудови нашого світу, відкриваю не писані, але реально існуючі у ньому закони.

- Які ваші плани на найближчі роки?
- Плани чітко окреслені: приємно здивувати всіх, хто мене знає, на стільки, щоб вони потім все життя гордились тим, що були зі мною знайомі. Навіть, якщо зараз їм не приємна моя компанія. Надіюся, що мені це вдасться, хоч і дуже не легко досягнути такої мети. Втім все інші мене мало цікавить, хіба що те, як наша збірна з футболу зіграє завтра з Казахами.

Розмовляла Софія ПРОЦЬКО

Сучасна молодь довше навчається в школі та, відповідно, пізніше починає самостійне трудове життя. Ускладнилися й самі критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення навчання та набуття стабільної професії, одержання політичних прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ у шлюб і народження першої дитини — усі ці події, такі, що в своїй сукупності надають людині почуття повної дорослості, та відповідний соціальний статус, настають не одночасно, й сама їхня послідовність і символічне значення кожного з них не однакові в різних соціальних прошарках. Звідси й дискучійність хронологічних, абсолютних вікових границь: нижню границю молодості встановлено між 14 і 16, а верхню — між 25 і 30 роками та навіть пізніше.
Не менш важливим, аніж подовження періоду молодості, є ускладнення самого процесу соціалізації. Формування особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з який є: сім’я (родина), школа, спільнота однолітків (молодіжні організації, різноманітні неформальні, стихійні групи та співтовариства), засоби масової інформації. Вже сама численність цих інститутів і засобів впливу надає особистості, що формується, значно більший ступінь автономії від кожного з них окремо як ніколи в минулому. Організація виховання і навчання молоді по віковому принципу підсилює цю вікову гомогенність, сприяючи виробленню специфічної «молодіжної» самосвідомості і стилю життя («субкультури»).
Прискорення темпів громадського життя спричиняє підвищення ролі і значення молоді в суспільно-політичному і культурному житті. Справа не стільки в абсолютному зростанні чисельності молодих людей, скільки в мінливих соціальних умовах. Чим вищий темп техніко-економічного розвитку, чим швидше обновляються знання, умови праці та побуту, тим помітніше стають соціально-культурні розходження між поколіннями. Нові проблеми та події штовхають на пошуки принципово нових рішень і критичну переоцінку минулого досвіду.

Становище молоді в Україні
Молодими громадянами в України є особи віком від 14 до 35 років.
Держава визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.
3 початку 1991 р. до початку 2006 р. чисельнють молоді України скоротилася на 766 тис. oci6 — з 16173,5 до 15407,5 тис. oci6. Проте частка молоді серед усього постійного населения України зросла — від 31,3 % до 33,0 % за той самий період внаслідок пришвидшених темпів скорочення чисельності всього населения. У містах України на початку 2006 р. проживало 10 927,0 тис. молоді, у сільській місцевості — 4 480,5 тис. ociб.
Наразі молодь характеризується наступними кількісними й якісними показниками:
* юнаки і дівчата віком від 14 до 35 років становлять 15 407 522 осіб — приблизно третина усього населення країни;
* 70 % молоді мешкає у містах, 30 % — у селах;
* близько двох мільйонів молодих сімей, із них близько 600 тис. мешкають у сільській місцевості;
* 100 тис. осіб офіційно зареєстрованих безробітних;
* 2 709 161 студентів, які навчаються у 340 вузах І-IV рівнів акредитації;
* близько 5 % молоді беруть участь у громадському русі;
* молодь — це активний учасник громадського життя суспільства;
* найбільш активна демографічна група;
* молодь — це третина економічної активності населення.
За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді[2] в червні 2007 р., лише третина респондентів у віці 14-35 рр. задоволені рівнем своєї освіти. Кожен десятий — не задоволений, а кожен четвертий відповів «скоріше ні, ніж так».
Дві третини молодих громадян у віці 14-35 рр. хотіли би мати більш високий рівень освіти. Серед основних мотивів — можливість влаштуватися на більш престижну роботу (34 %), можливість більш високого заробітку (34 %), а також можливість зробити гарну кар´єру та особиста потреба у постійному підвищенні рівня освіти (по 24 %).
Майже половина (47 %) працюючої молоді працює не за фахом. Серед основних причин — відсутність вакансій, незадовільні зарплати та умови праці.
Протягом 2006 р. серед осіб, що були клієнтами служби зайнятості чисельність випускників середніх загальноосвітніх шкіл становила 20,6 тисяч, професійно-технічних закладів освіти 22,0 тисячі, вузів — майже 47 тисяч. Працевлаштовано — 31 тис. випускників усього. Серед них — 7 267 випускників загальноосвітніх шкіл, 8 589 випускників професійно-технічних закладів освіти, 14 858 випускників вузів.
За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім´ї та молоді в червні 2006 р. для молодих людей найбільш привабливими є професії юриста (42 %), бізнесмена, підприємця (37 %), банківського працівника (32 %). Одночасно, спеціальності, на які зростає попит на ринку праці мають невисокий рейтинг серед молоді: фермер, фахівець у галузі сільського господарства (5 %), інженер (9 %), працівник торгівлі (11 %), вчитель, викладач (14 %). Відповідно, на думку молоді, ці професії не можуть і забезпечити успіх в житті. Великий відсоток молоді — 30,4 % вважають привабливою професію лікаря, та лише 23,3 % вважають, що ця професія приносить успіх. Одночасно, за інформацією Державної служби зайнятості на ринку праці, на ринку праці в Україні не вистачає медичних працівників, учителів, продавців як продовольчих, так і непродовольчих товарів інших. Аналіз глибинних інтерв’ю з керівниками приватних рекрутингових кампаній свідчить, що серед клієнтів з вищою освітою найчастіше до них звертається молодь із юридичними та медичними дипломами.
Вікові показники населення 15 держав членів ЄС (ЄС-15) у 2000 і 2020 рр.
Станом на 1 вересня 2008 р. серед загальної кількості українських безробітних більше 30 % становила молодь у віці до 35 років.

Становище молоді в Європейському Союзі
У період із 2000 по 2020 рік група людей у віці 15-24 років знизиться до 11 % усього населення Європейського Союзу.

Молодіжні свята
Міжнародний день молоді - міжнародний день, що відзначається ООН 12 серпня. І сесія Світової конференції Міністрів у справах молоді (Лісабон, 8-12 серпня 1998 р. Ідея Міжнародного дня молоді була запрононована в 1991 р. молоддю, яка зібралася в Відні (Австрія) на І сесії Світового молодіжного форуму системи ООН. Форум рекомендував, щоб Міжнародний день молоді було оголошено спеціалльно для сбору коштів, просування та підтримки Фонду молоді ООН у партнерстві з молодіжними організаціями. Рішення про оголошення 12 серпня Міжнародним днем молоді було підтримано на І сесії Світової конференції Міністрів у справах молоді, що проходила в Лісабоні 8-12 сепня 1998 р. Ця рекомендація була підтримана 17 грудня 1999 р. 54 сесією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у резолюції №”A/RES 54/120 I” («Політика та програми, що залучують молодь»), та 12 серпня було оголошено Міжнародним днем молоді. Асамблея також рекомендувала проводити пропагандистські заходи в підтримку Міжнародного дня з підвищення інформованості про Всесвітню програму дій, що стосується молоді, прийнятої в 1995 р. (резолюція Генеральної Асамблеї №”A/RES/50/81″).
Міжнародний день молоді щороку має певну основну тематику:
* 2001 — Боротьба з епідемією ВІЛ/СНІДу;
* 2002 — Дії молоді для стійкого розвитку;
* 2003 — Зайнятість молоді;
* 2004 — Молодь у суспільстві різних поколінь;
* 2005 — Перетворення зобов’язань у реальні справи;
* 2006 — Спільна боротьба з зубожінням: молодь і викорінювання зубожіння;
* 2007 — Будь поміченим, будь почутим: участь молоді заради розвитку;
* 2008 — Молодь і зміна клімату: час діяти;
* 2009 — Стабільність: наш виклик, наше майбутнє.

Міжнародний день солідарності молоді - (Міжнародний день солідарності молоді в боротьбі проти колоніалізму, за мирне існування — міжнародне свято. Відзначається щорічно 24 квітня. Встановлений із 1957 року за рішенням Всесвітньої федерації демократичної молоді заради того, щоб привернути увагу державних органів, суспільства та засобів масової інформації до проблем молоді. Відзначається в день прийняття рішень на заключному засіданні Бандунгської конференції країн Азії й Африки (1955 р., англ. Asian-African Conference).
На противагу йому 1999 р. було встановлено Міжнародний день молоді.

День молоді — свято України. Відзначається щорічно в останню неділю червня. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи молодіжних об’єднань і організацій України…» згідно Указу Президента України «Про День молоді» від 22 червня 1994 р. № 323/94.
Державна молодіжна політика

Державна молодіжна політика — це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Завдання державної молодіжної політики
Головними завданнями державної молодіжної політики є:
* вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
* допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
* залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
* надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
* координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

Принципи державної молодіжної політики
Головними принципами державної молодіжної політики є:
* повага до поглядів молоді та її переконань;
* надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;
* правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку;
* сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об’єднання молодих громадян.

Напрями державної молодіжної політики
Головними напрямами державної молодіжної політики Україні є:
* розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
* забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
* створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища; — формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
* охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.
Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

Формування молодіжної політики

Державна молодіжна політика формується та реалізується шляхом:
* прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
* проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України;
* діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді;
* створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників;
* розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики;
* виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю;
* утворення спеціальних фондів.

Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється:
* в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
* з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.

Нормативно-правова база
Нормативно-правові акти, що регулюють державну молодіжну політику:
* Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами)
* Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами)
* Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами)
* Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року № 2558-III (зі змінами)
* Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004—2008 роки» від 18 листопада 2003 року № 1281-IV (зі змінами)
* Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» від 4 листопада 2004 року, № 2150-IV (дію Закону зупинено на 2007 рік, на 2006 рік)
* Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій» від 6 жовтня 1999 року № 1284/99
* Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді» від 6 жовтня 1999 року № 1285/99
* Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді» від 24 квітня 2000 року № 612/2000
* Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики» від 29 березня 2001 року № 221/2001
* Розпорядження Президента України «Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва» від 6 жовтня 1999 року № 244/99-рп
* Розпорядження Президента України «Про заходи щодо дальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді» від 29 червня 2001 року № 173/2001-рп
* Постанова Кабінету Міністрів України «Про стан реалізації державної молодіжної політики» від 18 червня 1999 року № 1059
* Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла» (зі змінами) від 29 травня 2001 року № 584
* Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002—2012 роки» від 29 липня 2002 року № 1089
* Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання» (зі змінами) від 10 вересня 2003 року № 1444
* Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний трудовий загін» від 3 липня 2006 року № 899
* Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підтримки становлення та розвитку студентської сім’ї» (зі змінами) від 14 березня 2001 року № 92-р
* Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму» від 12 травня 2004 року № 298-р
* Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006—2010 роки» від 12 квітня 2006 року № 202-р
* Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні “Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи”» від 3 лютого 2004 року № 1425-IV
* Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань “Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства”» від 22 вересня 2005 року № 2894-IV
* Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні “Сільська молодь: стан, проблеми та шляхи їх вирішення”» від 20 грудня 2005 року № 3238-IV
* Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні (щодо підтримки молодої сім’ї, посилення соціального захисту дітей та молоді у 2001-2006 роках)» від 22 березня 2007 року № 816-V
* тощо

Видання стосовно молодіжної політики:
* Особенности формирования и реализации молодежной политики на региональном уровне: Сборник методических материалов и рекомендаций Министерство Украины по делам молодежи и спорта. УкрНИИ проблем молодежи. - К., 1991
* Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. - К.: Наук. думка, 1993
* Молодіжний рух в Україні: довідник. Ч.І. - К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998
* Про становище молоді в Україні (за підсумками 1998 р.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: ТМ ПрінтіксПрес, PrintXPress<super>тм</super>, 1999
* Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 р.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000
* Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. - 34 с.
* Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - Київ, Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. - 242 с.
* Молодіжна політика Європейського Союзу. Перспективи та шляхи запровадження в Україні: Тренінговий посібник. - Донецьк, 2006. - 104 с.
* Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 – 2004 рр.): Монографія. – Д.: Герда, 2006. – 472 с.
* Можливості для молоді / Упор. А. Коновалов, М. Шишкова, Д. Таран. – Х.: ХМЦДМ, 2007. – 76 с.
* Молодіжна політика в м. Харкові: Інформаційно-довідкове видання / Упор.: А. Коновалов, М. Шишкова й ін. – Х.: ХМЦДМ, 2007. – 77 с.
* Довідник нормативно-правових актів державної молодіжної політики / Упоряд.: Коновалов А.В., Шишкова М.О. — Х.: Громадський інформаційно-аналітичний Центр для молоді, 2007 — 191 с.

Молодіжні громадські організації (в Україні) - об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів.

Принципи створення та діяльності молодіжних громадських організацій

Молодіжні громадські організації створюються та діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності, зокрема:
* молодіжні організації зобов’язані доводити до відома громадськості відомості про свою діяльність у формах, що не суперечать законодавству;
* інформація, що міститься у статутах, про склад керівних органів, про джерела матеріальних та інших надходжень, а також пов’язана з діяльністю молодіжних громадських організацій, не є конфіденційною або іншою інформацією, яка охороняється законом;
Молодіжні громадські організації можуть створюватися шляхом повідомлення (без набуття статусу юридичної особи), або - реєстрації (з набуттям статусу юридичної особи).

Засновники та члени молодіжних громадських організацій
Засновниками молодіжних громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку.
Засновниками спілок молодіжних громадських організацій є молодіжні громадські організації.
Членство в молодіжних громадських організаціях може бути індивідуальним і колективним.
Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути фіксованим і нефіксованим.
Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 35 років. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів. Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує 35, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.
Колективними членами молодіжних громадських організацій можуть бути колективи інших молодіжних громадських організацій. Колективні члени молодіжних організацій можуть брати участь у діяльності таких організацій у випадках, передбачених їх статутами.

Статус молодіжних громадських організацій
Статус молодіжних громадських організацій і їх спілок визначається відповідно до Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” та Закону України “Про об’єднання громадян”.

Права молодіжних громадських організацій
Молодіжні громадські організації, їх спілки користуються правами, наданими їм Законом України “Про об’єднання громадян”, Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, іншими законодавчими актами.
Молодіжні громадські організації та їх спілки не можуть утворювати та вступати у виборчі блоки. Молодіжні громадські організації можуть вступати у виборчі коаліції.
Членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності молодіжних громадських організацій та їх спілок, не є об’єктом оподаткування.
Участь молодіжних громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної молодіжної політики.
Молодіжні громадські організації залучаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної молодіжної політики.

Форми державної підтримки молодіжних громадських організацій
Державна підтримка молодіжних громадських організацій здійснюється в таких формах:
* надання молодіжним громадським організаціям інформації про державну молодіжну політику;
* подання методичної й організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді;
* сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді або сприяють зайнятості молоді.
Молодіжні громадські організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки.
Держава здійснює підтримку і в інших формах, що не суперечать законодавству України.

Фінансова підтримка діяльності молодіжних громадських організацій
Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування надають фінансову підтримку діяльності молодіжних громадських організацій і їх спілок у межах повноважень, визначених законом.
Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування залучають в установленому порядку молодіжні громадські організації і їх спілки до виконання замовлень для державних та місцевих потреб.
При затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видатки на реалізацію програм молодіжних громадських організацій.
Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть делегувати молодіжним громадським організаціям повноваження щодо реалізації відповідних програм (проектів, заходів). У цьому випадку вони подають молодіжним громадським організаціям фінансову та матеріальну допомогу і здійснюють контроль за реалізацією наданих повноважень, у тому числі за цільовим використанням виділених коштів. Молодіжні громадські організації, їх спілки, які одержують фінансову або іншу матеріальну підтримку, зобов’язані подавати звіти про цільове використання фінансів і матеріальних цінностей органам, що їх надавали, у терміни, встановлені цими органами.

Відповідальність молодіжних громадських організацій за порушення законодавства
Молодіжні громадські організації, їх спілки несуть відповідальність за порушення ними законодавства.
За неподання звіту про використання бюджетних коштів, інших матеріальних цінностей, наданих молодіжним громадським організаціям та їх спілкам або нецільове використання таких цінностей, отримання їх з порушенням законодавства винні особи несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Нормативно-правова база
Нормативно-правовими актами, що регулюють питання створення та діяльності молодіжних громадських організацій:
* Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами);
* Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами);
* Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами);
* Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” від 21 червня 2001 року № 2558-III (зі змінами);
* Закон України “Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки” від 18 листопада 2003 року № 1281-IV (зі змінами);
* Постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 № 1016 “Про затвердження Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки”;
* Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 41 “Про затвердження Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009 - 2015″;
* тощо.

Як повідомив керівник проекту «Молода Література» Петро Щербина, друковане видання стане ще одним важливим кроком на шляху популяризації української літератури.
«Протягом серпня буде розроблено дизайн газети та сформовано команду людей, які працюватимуть над виданням. Поки що ми не визначилися з тим, хто стане головним редактором видання, але я запевняю, що це в жодному разі буде не журналіст, а виключно хтось із молодих українських літераторів», — наголосив Петро Щербина.
Наразі проект «Молода Література» представлено Українським арт-порталом «МЛ», програмою «Молода Література» на радіо «Київ 98 FM» та офіційним блогом МЛ.

МЦПІ

На конкурсі було представлено роботи  40 найталановитіших дітей Київської області, які неодноразово перемагали в творчих змаганнях обласного, всеукраїнського та міжнародного масштабів. Діти потішили журі конкурсу малюнками, виробами з шкіри, бісерними роботами, а також насиченою концертною програмою.
Адміністрація дитячого будинку висловила щиру подяку директору Молодіжного Центру політики та інформації Михайлу Шкуріну за участь у формуванні високих моральних і етичних якостей у підростаючого покоління, за допомогу дітям-сиротам та дітям-інвалідам повірити в себе, знайти в собі джерела гармонійного творчого розвитку.

В свою чергу, директор МПЦІ Михайло Шкурін завдячує голові Оргкомітету Конкурсу Аліні Крицькій за її вагомий внесок в розвиток проектів організації та у справу благодійності в Україні.  

МЦПІ

МЦПІ

«Найближчим часом розпочне свою роботу ініціативна група по створенню Євро-азіатського форуму молоді. На сьогодні є домовленості з рядом громадських організацій в різних країнах. В рамках цього об’єднання будуть проведені додаткові переговори з урядами тих країн, молодь яких об’єднається в Євро-азіатський форум молоді», - докладніше розповів про плани створення форуму директор МЦПІ Михайло Шкурін.

МЦПІ